[dropcap]Д[/dropcap]умаю – те, де я навчалась, де працювала – може мало розказати про мене. Як кажуть, коли нам  нема чим похвалитися зараз – ми починаємо розказувати про свої колишні здобутки.

Щоб пізнати людину, потрібно лише знати, що вона любить!

Моя справжня біографія:

В мої 25-ть – я люблю ходити босоніж по росі моєї батьківщини на Чернігівщині, люблю запах лісу, щойно скошеної трави… Свого котусика з м»якенькими лапками… Люблю квіти на своєму письмовому столі. Рано прокидатись, і слухати, як пронизують пташки ще сонну тишу своїм співом. Люблю дощ – тааак приємно засинати під рівноприскорені звуки крапель… А ще – люблю літні ночі – найсмачніші історії життя, які так страшно випадково пропустити повз себе, не скуштувавши розмаїття радощів, тихих розмов біля річки, доторку вітру, нових амплітуд серця.  В такі хвилини люблю відчувати правильність існування мого маленького всесвіту на березі синьої безодні… А також люблю людей, які так само, як і я – не проти взяти ганчірку, і вичистити в наших головах все до біла від зайвого: від упереджень і забобонів, від власних амбіцій і гордощів, від пересудів і примарних очікувань, від усіх принад соціуму… Лишивши тільки вартісне серцю… Люблю від душі посміятися… Люблю співати… і слухати красиву музику – один з найдивовижніших винаходів людства. Саме тому прийшла працювати на музичну радіостанцію «Твоїх приємних спогадів» – Nostalgie, після п’ятирічної праці «на ниві новин» в різних серйозних ЗМІ.

А ще – люблю, коли моя душа кохає, мріє, шепоче – українською…